Фото: 1. Perohanych, CC BY-SA 3.0 · 2. Perohanych, CC BY-SA 3.0 · 3. Perohanych, CC BY-SA 3.0 — з Вікісховища.
🏷️ Оголошення (1)
📋 Вейтлист на нові хати в цьому селі
Залиш пошту, щоб отримувати новини про оновлення сайту. Без спаму.
📍 Інфраструктура поблизу
- Амбулаторія3.13 км
- Зупинка транспорту3.17 км
- Дитсадок3.31 км
- Школа3.36 км
- Магазин3.38 км
- Пошта3.46 км
- Церква4.09 км
Нова Пошта6.16 км- Банк/банкомат7.46 км
- Залізнична станція7.8 км
- Лікарня8.12 км
- Заправка8.2 км
- Аптека9.06 км
🗺️ Дороги та природа
- Асфальтована траса3.17 км
- Дорога в селі⚠️ ґрунтова
- Річка / водойма0.4 км
- Ковельська траса9.86 км
- Ліс0.45 км
Населення — оцінка Держстату станом на 2022-01-01 (останні офіційні дані, до повномасштабного вторгнення). Площа, інфраструктура, дороги та природа — розрахунок за даними OpenStreetMap, орієнтовно.
📊 Червона Гірка на тлі району та області
До центру Києва — 68,3 км (~81 хв за кермом): далі, ніж у 80% сіл Бучанського району, де медіана 53,2 км.
Асфальтована дорога — 3,2 км: далі, ніж у 100% сіл району, де медіана 0,3 км.
Магазин — 3,4 км: далі, ніж у 87% сіл району, де медіана 0,5 км.
Населення — 92: менше, ніж у 83% сіл району, де медіана 579.
| Показник | Червона Гірка | Медіана району | Медіана області |
|---|---|---|---|
| До Києва дорогою | 68,3 км | 53,2 км | 88,6 км |
| Населення | 92 | 579 | 350 |
| Зміна населення 2001–2022 | -24,6% | -7,6% | -24,5% |
| До лісу | 0,5 км | 0,8 км | 0,7 км |
| До річки чи водойми | 0,4 км | 0,5 км | 0,5 км |
| До асфальтованої дороги | 3,2 км | 0,3 км | 0,3 км |
| До магазину | 3,4 км | 0,5 км | 2,3 км |
| До школи | 3,4 км | 1,5 км | 2,7 км |
Медіани рахуються серед сіл Бучанського району та всієї Київської області. Джерела даних — у розділі «Характеристики»; медіанні ціни на хати по районах — в окремому дослідженні.
📜 Історія
Засновано: 1625
Село мало історичну назву Красногірка (яку в XX столітті було перейменовано без наукових обґрунтувань на Червону Гірку). Відокремлене від Андріївки річкою Здвиж.
За легендою, на правому березі Здвижа, серед соснового бору і могутніх дубів височіла гора. Її було видно дуже далеко, особливо, коли сонце підіймалося чи сідало. Це милувало очі подорожніх, які пливли Здвижем на човнах та баржах. Так і почали називати цю місцевість — Красна гірка, тобто гарна, красива.
Наприкінці XV ст. князь Костянтин Острозький побудував на Красній горі православний монастир. У першій половині XVII ст. під час повстання проти польських панів в Андріївці його було зруйновано, а пізніше відбудовано в урочищі Красногірки. Монахи переселили туди з Андріївки кілька сімей кріпаків. Так виникли с. Красногірка і в ньому вул. Монастирська.
Перша відома письмова згадка про Красногірський монастир — 14 жовтня 1625 року. Тоді Кшиштоф Макаревич і його жінка Анна з Малинських в Андріївці дали фундуш на Красногірський монастир.
В краєзнавчих матеріалах Л. Похилевича зазначено:
Під час революцій початку ХХ ст. селяни активно виступали проти поміщиків, палили маєтки. З початком війни село занепало.
У 1919 р. Красногірку зайняли денікінці, у 1920 р. село окупували поляки.
Більше року від ранньої весни 1920 року в селі перебував на лікуванні і служив видатний богослов, поет і священик Анатолій Жураковський (пізніше зісланий у табори та розстріляний у Республіці Карелія у 1937 році). А закинутий поміщицький будинок
Джерело: стаття "Червона Гірка (Бучанський район)" на Вікіпедії, ліцензія CC BY-SA.